8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Для нашого коледжу це день глибокої шани перед подвигом предків та усвідомлення нашого власного обов’язку перед Батьківщиною. Сьогодні, коли українські воїни знову захищають світ від людиноненависницької ідеології, ми проводимо прямі паралелі між героями минулого та сучасними ветеранами, які зупиняють рашизм. Викладачі ЦК соціально-гуманітарних дисциплін 8 тавня провели Марафон пам’яті та правди:
«Чому від нас приховували справжній день Перемоги?» (Викладач Ярослава Мостецька). Під час заходу студенти досліджували, як радянська пропаганда десятиліттями замінювала пам’ять про мільйони жертв культом «великої перемоги» та ідеологічними штампами. Викладач спонукала молодь замислитися над тим, як у різні історичні періоди висвітлювалися події війни, чому замовчувались людські втрати, трагедії мирного населення та складні сторінки історії, а також, що різні дати відзначення завершення Другої світової війни пов’язані не лише з історичними подіями, а й політичними та ідеологічними особливостями різних держав. Були проведені паралелі між нацистською пропагандою 1940-х років та сучасними маніпуляціями агресора. Студенти дійшли висновку, що приховування правди тоді й тепер має одну мету — знецінити людське життя заради інтересів імперії.
«Листи з неволі: від нацистського рабства до сучасної окупації» (Викладач Світлана Ісаєва Сонічева). Захід базувався на читанні реальних листів українців, вивезених на примусові роботи. Трагічна історія 15-річної дівчини, чию маму розстріляли за вірність чоловіку-воїну, а її саму катували в неволі, стала центральною темою обговорення.
Обговорюючи жахи нацистської окупації, студенти згадували про долі українців, які сьогодні опинилися в умовах тимчасової окупації та депортації. Звірства, фільтраційні табори та примусова праця — методи ворога не змінилися, що робить нашу боротьбу за звільнення всіх територій ще більш значущою.
«Героїчні сторінки та вірність Батьківщині: спадкоємність поколінь» (Викладач Наталія Черниш). Виховна година була присвячена поняттю військового обов’язку та вірності присязі. Студенти вшанували ветеранів Другої світової війни, чий досвід «чорнила битв» є фундаментом нашої історії. Головний акцент був зроблений на повазі до теперішніх ветеранів та воїнів ЗСУ. Ми вклоняємося тим, хто нині боронить нашу свободу, розуміючи, що їхній подвиг є продовженням битви наших дідів проти тиранії. Сьогоднішні захисники — це щит, що оберігає світ від «нового порядку», подібного до того, що несли гітлерівці.
«Червоний мак — символ крові та надії» (Викладач Ірина Вахрів). Захід розкрив значення міжнародного символу пам’яті, який уособлює не лише кривавий слід від кулі, а й відродження життя на козацьких могилах. Червоний мак сьогодні об’єднує пам’ять про всіх жертв збройних конфліктів — від героїв минулого до сучасних захисників України, які віддають життя за мирне небо та золоті ниви нашої землі.
Наш обов’язок — перемагати. Ми пам’ятаємо ціну перемоги над нацизмом і віримо в нашу нову перемогу над рашизмом. Це наш борг перед тими, хто поліг у ІІ світовій, і тими, хто тримає фронт сьогодні. Слава захисникам України всіх поколінь!
