11 вересня 2025 року учні групи ОВА-20 разом з завідувачкою бібліотеки Людмилою Сінявською, викладачкою Ольгою Теслюк та майстром виробничого навчання Оксаною Пласконіс побували на презентації нової поетичної збірки «Останній написаний лист» Тараса Бурака, тернопільського поета, журналіста, кореспондента телеканалу «Суспільне Тернопіль» в приміщенні Тернопільської ОУНБ
Пан Тарас віршує з дитинства. Друкувався в альманасі «Подільська толока». Чимало поетичних рядків стали «крилатими фразами», окремі – лягли на музику. Учасник багатьох різноформатних літературних і мистецьких фестивалів. Від 2017-го року письменник веде власний YouTube канал. Популяризує симбіоз відео, музики та поетичного слова.
Майстерно модерував презентацію український письменник, журналіст, телеведучий, педагог, блогер Богдан Боденчук, який пише передмови до поетичних збірок Тараса Бурака.
Упродовж заходу звучала філософська поезія пана Тараса у власному виконанні, яку аудиторія слухала затамувавши подих. Кожна його поезія – це окреме прожите життя, яке відображає дійсність. Чимало віршів письменник присвятив темі війни, зокрема прочитав вірш присвячений брату, який служить в лавах ЗСУ.
Поезія Тараса Бурака звучить як щирий діалог із читачем, наповнений глибиною думок та багатством почуттів. Книга «Останній написаний лист» – особлива. У ній вірші постають у формі листів, написаних не для конкретного адресата, а для кожного, хто готовий почути. Автор не називає імен чи місць, але його рядки відгукуються у серці кожного читача, бо торкаються тих слів і почуттів, які ми часто залишаємо невимовними.
Тарас Бурак пише так, ніби поруч сидить близька людина, а мить зупинилася, даруючи змогу промовити найважливіше. Його поезія схожа на листи з майбутнього, що приходять у потрібний момент. У них немає готових рішень, проте є щирість, ніжність і світло, яке допомагає пройти навіть крізь темряву.
Ти пізніше, напевно, побачиш,
Хто й до чого талант має, хист,
І ніколи мені не пробачиш
Мій останній написаний лист.
У рядках не виводились букви,
Рвані фрази без змісту й думки,
Бо тремтіли від холоду руки,
Назбиралось всього за роки.
Ти пізніше, можливо, почуєш,
Що раніше тобі написав,
Може щось від тих фраз і відчуєш,
Що колись я також відчував.
Звуки тиші в пустих коридорах,
Потаємні кімнати душі,
Всі листи заховай у коморах,
Там написані мною вірші.
Час підступний. Та ти сама бачиш,
Дуже хитрий, як той старий лис,
Ти ніколи мені не пробачиш
Мій останній написаний лист…
