26 лютого в Україні вшановується день спротиву окупації Криму, що нагадує про масштабний мітинг 2014 року під Верховною Радою АРК проти російської агресії. Саме в цей день тисячі кримських татар, українців та активістів інших національностей вийшли, щоб заявити всьому світу: «Крим — це Україна».
У зв’язку з цим викладач суспільних дисциплін Світлана ІСАЄВА організувала для студентів перегляд та обговорення документального фільму-розслідування Акіма Галімова «Що я реально побачив у 2014?». Це відео — не просто хронологія подій, а особиста історія автора, який наприкінці лютого 2014 року вирушив до Криму з маленькою камерою, щоб зафіксувати початок анексії.
Разом зі студентами ми занурилися у спогади про ті визначальні дні. Особливу увагу під час обговорення приділили історіям учасників мітингу 26 лютого — Муси та Тараса. Тоді вони стояли пліч-о-пліч під стінами парламенту в Сімферополі, а сьогодні продовжують боротьбу: Тарас керує підрозділом аеророзвідки ССО, а Муса конструює військові багі для фронту. Фільм детально розкриває, як російські спецслужби готували грунт для окупації ще задовго до появи «зелених чоловічків», використовуючи релігійні святині та місцевих колаборантів.
Студенти мали змогу побачити унікальні кадри переговорів у заблокованих військових частинах, де українські офіцери, попри відсутність чітких наказів із центру, тримали оборону під тиском російських генералів.
Перегляд фільму став приводом для дискусії про те, чи можна було вберегти Крим і яку роль відіграла «паперова армія» часів Януковича. Головний висновок обговорення — спротив 26 лютого розбив міф російської пропаганди про «добровільне приєднання» і став першим кроком до повернення Криму додому.
Сьогодні ці події сприймаються крізь призму повномасштабної війни, але вони нагадують нам: боротьба за Крим триває щодня.
