Сьогодні Україна пише радіодиктант. Страшенно люблю таку урочисту атмосферу в цей день у своєму коледжі. Таке приємне очікування, коли багато у вишиванках не тому, що потрібно, а тому, що хочеться саме так. Коли тихенько перемовляються між собою: “а як цьогоріч читатимуть? а чи будуть складні звороти? а чи…?”. І особливо люблю спостерігати за першокурсниками. Їх очі світяться! І старшокурсники так поблажливо на них дивляться)). І у понеділок, коли опублікують текст диктанту, ми всі разом розбиратимемо помилки, слухатимемо цікавинки про нові правила і наголоси, які люб’язно надасть незмінний ініціатор цього дійства Тетяна Бойчук. І все це разом залишає особисто у мене таке приємне тепло у душі, надію, що все зрештою буде добре. Що ми як нація виживемо. І що мова наша збережеться і процвітатиме.
